Портрети бувають дуже різні. Іноді це лише як відбиток поточного моменту, коли немає ані минулого, ані майбутнього. Є лише те, що є, і ця мить прекрасна у своїй неповторності. А іноді за допомогою портрету можна спробувати цей самий поточний момент зробити не таким сталим, більш гнучким і рухливим, як вода, та спробувати додати в нього якісь, може, ще й до кінця не усвідомлені, але стежки-паростки змін та майбутнього.

Нитками можна ткати реальність. Найголовніше — робити це з правильними намірами.